УДК 378.1(147):316(61,62):37.032:371

 ҐУМАНIТАРНО-ҐЕНДЕРНИЙ ПІДХІД ДО ҐЕНДЕРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

     (ґерменевтична концепцiя ґенезiсу феномену «Gе́nder»)

 

                                                                                   

                                                                                                                                  Рудь Олександр Степанович


магiстр, аспірант кафедри соціальної педагогіки та психології
13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

 Анотацiя.  У науковій статті розглядається ґендерно-ґуманітарний підхід в сфері вищої освіти. Розглянутi ґендернi проблеми в освітньому менеджменті. Висвітлено насущнi питання до формування ґендерної компетентності майбутнього менеджера освіти, в умовах професійної підґотовки. Проведено актуальний ґерменевтичний аналiз футуролоґії феномену (лексеми) – «Gе́nder». Визначено концепції імплементації ґендерних технологій в освітній процес вищої школи України.
Ключовi слова: ґендер, ґенезис, кластер, ґерменевтика, ґендерний підхід, ґендерна компетентність, менеджмент, професійна освіта.

 

HUMANITARIAN GENDER APPROACH TO THE GENDER COMPETENCE OF THE FUTURE MANAGER OF EDUCATION IN THE CONDITIONS OF PROFESSIONAL TRAINING

(hermeneutic conception of the genesis of the phenomenon «Génder»)

                                                                                  Rud A.S.
                                                         Aspirant Department of Social Pedagogy and Psychology
13.00.04 - Theory and Methods of Professional Education

 Abstract.  The scientific article considers the gender humanitarian approach in the sphere of higher education. The aspects of Gе́nder problems in educational management are considered. The issue and relevance in the formation of the Gе́nder competence of the future manager of education in conditions of professional training. A modern hermeneutic futurological (of the genesis) approach to the phenomenon «Gе́nder». The modern concepts on the implementation of Gе́nder technologies in the educational process of the higher school of Ukraine.

Keywords: Gе́nder, cluster, genesis, hermeneutics, Gе́nder approach, Gе́nder competence, educational management, professional education, cluster.

 

                      "Україна має шанс змінити сферу освіти"
                                                           Л. Ґриневич

 

        На загальних зборах Національній академії педагогічних наук України, що відбулися 4 квітня 2014 року, колишня Ґолова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, зараз Мiнiстр освiти i Науки України Л.Ґриневич звернула увагу на те, що "Сьогодні і суспільство, і освіта, і педагогічна наука переживають надзвичайний момент. Фактично закладається нова державна ідеологія і політика, відбуваються зміни у державних інституціях, народжуються нові соціальні стратегії. Якою постане Україна в період наступної постреволюційної стабільності багато в чому залежить від освіти. Адже освіта була і залишається одним із головних факторів формування суспільної свідомості, тим важливим соціальним інститутом, який здатний повернути людям втрачену віру у вищі моральні цінності і смисл людського буття".

        XXI ст. характеризується переоцінкою ґендерних концепцій –стереотипного ґендерного порядку, устоїв, традицій та культур, де існують до цих пір передбачені соціальні ролі та обов'язки, які традиційно призначаються, як для чоловіків так і для жінок. Зокрема, цитата про те, що "чоловіки повинні заробляти гроші", а "жінки повинні плекати дітей", поступово трансформується у відповідний до моменту, європейський контекст, – "чоловіки та жінки – є джерелами доходу для сім'ї і всі займаються дітьми".

Так, в сучасну дійсність, соціум межує з ґендернимі стереотипами, вираженими в вербальних антипатіях до представників іншої статі, що – є застарілою соціально-психологічною формою колишнього індустріалізаційного суспільства, яке повільно долаючи тимчасову дистанцію до розуміння феномена – «Gе́nder», часто трактуює та стискає дане поняття у ще бiльш «патриархальнi гендерні ідіоми» – "це не жіночого розуму справа", "жінкам / чоловікам це не зрозуміти", "чоловік у спідниці", "жінка на кораблі до нещастя", або "менеджмент з жіночим обличчям".

Такі, ідіомнi ґендерні апелювання, не можуть привести до позитивного результату, які часто межують з особистісною суб'єктивiзацiєю індивіда, скептицизмом, консерватизмом і тому подібною термінологією. При всiєї, начебто різноманітністi визначень і трактувань, мова в кожному разі, в принципі йде про одне й те ж – «причинної» або «умисної» необхідністю конструювання людьми ґендерных экторiв – «зручного» або «не зручного» ґендерного нонконформізму, іншим способом до прагнення вибудовувати вигідну індивідам ґендерну ідеологію, як запорука характерного пізнання самого себе в навколишньому світі.

«Ґендер» — рівень соціуму, і будь-яка соціальна дія, будь вона «позитивна» або «негативна» містить за М. Вебером, конституйований його сенс, співвідношений зі смисловими діями інших людей. Одна з концепцій М. Вебера – дослідження дій, орієнтованих на поведінку «інших». Реалізуєма сукупність таких співвідношень утворює «смисловй зв'язок поведінки», яка є об'єктом зрозумiлого дослідження. Таке базове посилання М. Вебера до людства, було универсалiзовано, – як передумова будь-яких соціальних взаємодій. При цьому, не має значення, користь чи шкоду приносить конкретна дія, або ставлення до людей, чи знають інші про те, що ми зробили ту або іншу дію, успішна вона чи ні (може бути і невдалою – провальною дією).

Мета статті – ґерменевтичний підхід до ґенезису феномена «Gе́nder», обґрунтування наукової значущості терміна, аналіз імплементаційної концепції ґендерного підходу у ґуманiтарну підготовку майбутнього менеджера, як важливого аспекту в формуванні ґендерної компетентності студента у вищій школі. Обґрунтування досягаємих ним якостей, якi впливають на самоактуалiзацiю особистості, що безпосередньо мають визначальне значення в професійному образі – Я, як комплексна соцiоструктура самосвідомості інтелектуального та ґендерно-компетентного менеджера освіти, – «I'm – qualified», де дією «вектором» виступає феномен – «Gе́nder» на шляху опанування необхідного життєвого досвіду дорослої людини, з новим соціально-психологічним мисленням в сьогоденні, і в майбутньому.

Розвиток ґендерной теорії, як результат вивчення парадигми ґендерного підходу, поступово приводить до усвідомлення того, що розглядати будь-яку проблему (неважливо, чого вона стосується історії або культури, політики або економіки, соціуму чи освіти), без урахування ґендерної складової, м'яко  кажучи, неповно і однобічно, а позитивне ставлення до даної проблематики вибудовує у індивіда можливість встановлення в науці і культурі «ставлення до цінності», в чому і проявляється міра індивідуальної свідомості. За ставленням, слідує процедура розуміння, що є продукуванням таких знань, яка трактується, – як знання, якi потребують додаткових іригацій, що дозволяє співвіднести «ґендер» та «гендерний підхід у менеджменті освіти», до статусу наукового і важливого.

 З цього випливає, що стаття – «Ґуманитарно-ґендерный підхід до ґендерной компетентності майбутнього менеджера освіти в умовах професійної підготовки» – є актуальною.

Виклад основного матеріалу. Розглядаючи ґендерний феномен (лексему), звернемося до числа апелювань науковим терміном, та до визначення дефініції «ґендер» вітчизняними і зарубіжними авторами,  і його ґенезiсу.

Термін «ґендер» виник у Великій Британії не випадково, і в перекладі з англійської означає «рід». Спочатку це слово використовувалося для позначення граматичного роду (чоловічого, жіночого, середнього). В 1949 р. спочатку у Франції, а трохи пізніше практично в усіх країнах Західної Європи і Північної Америки вийшла книга французької письменниці, філософа С. де Бовуар «Друга стать». І хоча, вона не використовувала у своїй книзі термін «ґендер», але, як вважають дослідники, всією логікою міркувань письменниця передбачила сучасний підхід до проблем «статі» й «ґендеру».

У сенсі герменевтицi (тлумачення, позначення, розкодування) «ґендера» – це «ідентифікаційний аспект індивіда», який визначає характеристику людини, залежно від її статевої приналежності, тобто по визначенню Дж. Мані, – розходження між біологічною «статтю» і «ґендером», але психоаналітик Р. Столер, найбільш вдало здійснив першу спробу, розвести поняття «стать» і «ґендер», як «socio-biological Gеnder of a person», який включає набір культурних цінностей, використавши таку граматичну категорію для підкреслення подвійної природи статі людини: з одного боку біологічного, а з іншого, як соціо-культурного феномену, що концентрується в рамках «культурної маски» – соціально-психологічної поведінки чоловіків і жінок у суспільстві, або, як соціально-психологічна «маска», т. е. презентація «Masks of Gе́nder» в сучасному середовищі – «стать в соціальному сенсі».  Тим самим, світовий успіх Р. Столера дав ґуманітаріям інструмент, що дозволяє відокремити поняття «стать», соціокультурно осмислюючи дане слово, від того ж поняття в біології (біологія і фізіологія сексуальності).

Безумовно ясно, що поява в світі лексеми «ґендер» ні історично, ні логічно не випадково. Цей термін належить англійської мовi та західної цивілізації, російською та українською мовою він скалькований з  «british», і не має адекватного перекладу. Соціологи Р. Гарфинкель, К. Уест і Д. Циммерман визначали «ґендер» крiзь поняття психології спілкування – «ґендер» виступав, як система міжособистісної взаємодії, за допомогою якого створюється, затверджується та відтворюється уявлення про чоловіче і жіноче, як категорії соціального порядку.

Згідно з уявленнями даних соціологів, «ґендер» – це досягнутий статус (на відміну від біологічної статі, який є фізіологічною даністю: «ґендер – культурний корелят статі, слідство біології і навчання»). Можна також стверджувати, що «Gе́nder», – є складовою частиною сучасного процесу ґлобалізації, що розуміється, як залучення всього світу в єдині універсальні процеси, якi почалися ще у період великих географічних відкриттів ХV століття.

Американська феміністка, філософ-постмодерніст Джудіт Батлер побачила в «ґендері» процес і результат конструювання індивідуальної ідентичності, який «постійно перетинається з расовою, класовою, етнічною, сексуальною, регіональною формами дискурсивно встановлених ідентичностей...», но Сара Хардінг – одна з визнаних теоретиків і методологів американського фемінізму, яка узагальнила та підсумувала всіх своїх попередниць, та підкреслила i те, що поняття «ґендер» можна розглядати на трьох рівнях – індивідуальному, структурному та символічному. Причому такі рівні, вважає С. Хардінг, можуть бути несiметрiчними (наприклад, жіночність може відігравати помітну і навіть провідну роль у системі символів, в той час, як на структурному рівні жінки підпорядковані чоловікам).

В іншому сенсі, спроба систематизувати викладені концепції «ґендера» – розділити філософів на тих, хто бачить у «ґендерi» якийсь розумовий конструкт (тобто наукову дефініцію, яка визначає соціально-культурні функції статі і дозволяє розрізняти ці функції від функцій біологічних, від біологічної статі, від «sex»; до тих, хто бажає визначати «ґендер» саме так, як будуть в цьому випадку віднесені й ті, хто бачить в «ґендерi» структуру якихось символів) і тих, хто бачить в «ґендерi» соціальний конструкт [тобто, як реальну (а не тільки мисленнєву) існуючу систему міжособистісних (або якихось інших, соціальних) взаємодій].

Не випадково, західна цивілізація у XIX столітті, історично і теоретично підійшла до такого етапу свого розвитку, коли необхідність в ґерменевтицi ґендера та ґендерних розтлумаченнях – стала суттєвою необхідністю.

Існуючий ґендерний парадокс в науці (наукова асиметрія «ґендеру»), відтворює необхідні передумови до переосмислення ґерменевтичного підходу до «ґендеру», та до визначення конструктивних наукових характеристик. За словами Н. Пушкарьової, д. і. н., проф., провідного наукового співробітника Інституту етнології і антропології РАН, термін «ґендер» з початку 1960-х рр. у науковій літературі (насамперед соціологічної) став вживатися, як термін «социостатевi відносини» (не плутати з словосполученням «социоґендернi відносини» – «термінологічною потворою», як іронічно назвав дефініцію «соцiоґендерный» філософ С. Ушакін).

Також, термін «ґендер» – був покликаний підкреслити і той факт, що біологічні характеристики сексуальності не дані людині безпосереднім чином, а завжди переломлюються крізь призму індивідуальної свідомості і соціальних уявлень, тобто існують у вигляді суб'єктивного і зафіксованого у культурі знання про них.

Соціальне середовище орієнтоване на класичну ґендерну парадигму, трактує «ґендер», – як зведену біосоціальну характеристику, в якій анатомно-фізіологічні відмінності між людьми набувають якість соціальних відносин. «Ґендер» виступає тут «соціальною надбудовою» над «соціальною маскою». У рамках традиційного підходу, досить популярна статеворольова концепція «ґендеру», яка зводить його до сукупності поведінкових моделей, очікуваних від чоловіків і жінок в конкретному соціокультурному просторі. Її основна ідея полягає в тому, що в силу біологічних причин жінки мають переважно експресивні особистісні характеристики, тоді, як чоловіки – інструментальні.

Коли ми традиційно говоримо, що «ґендер» – позначена «соціальна стать» (англ. the social Gе́nder or лат. et sociali Gе́nder), або «соціально-сконструйована стать» (англ. the Gе́nder socially constructed or лат. interpretatus est socialiter Gе́nder), – це не зовсім вірно. За словами філософа-соціолога С. Дацюка, «ґендер» – соціально сконструйований «cluster», зi статтю у своїй основі, він ніяк не пов'язаний (англ. «the cluster – a group of similar things or people positioned or occurring closely together»). «Ґендер» пов'язаний зi статтю лише, як частковий випадок самого «ґендера». Але стать, не належить до онтології «ґендера», і ми розуміємо стать з «ґендера», а не «ґендер» зi статі.

Інакше кажучи, посилаючись на ґерменевтику С. Дацюка, – це сконструювати «ґендер», тобто провести «ґендеризацiю», що і означає, концептуально задати певний набір критеріїв, за якими проводиться ґендерна відмінність. Таким чином, тут у нас є вибір: або використовувати вузьке розуміння «ґендеру» в іманентній онтології статі, або розуміння «ґендеру» як «cluster» – критерії якого, не залежать від статі.

Таким чином, можна говорити, що сам «ґендер» конструює і моделює культуролоґічні концепції-відносини між людьми, у визначенні яких, лежать пізнавально-порівняльні позиції, що таке бути «чоловіком або жінкою». Отже, в залежності від характеру інтересів, цінностей, норм, звичаїв, потреб, традицій, ідеалів і їх взаємозв'язку, вибудовується певна компаративна культура, спрямована на встановлення рівноправності або навпаки – ієрархічність у стосунках з людьми. Просто враховувати традиційне розуміння феномена «ґендер», як сукупність культурно-соціальних ролей, то, – це досить проблематично. Ролі можна приймати, або від них відмовлятися, вони не прив'язані до жорсткого соціально-культурного контексту, оскільки вони ситуативнi і не мають особистісної та соціальної  вкоріненостi. Більш того, рольова інтерпретація «ґендеру» систематично вносить плутанину в питання про розмежування «статевої ролі» і зв'язок зi статтю, характерологічних відмінностей, оскільки далеко не всі відмінності між чоловіками і жінками можна пояснити виконанням ними певних соціальних ролей.

Сучасна необхідність ґерменевтичного підходу до (лексеми-феномену) – «ґендер» говорить нам i про те, що практикування в ґуманiтарних науках «ґендера», як континіуму утруднене, оскільки воно є поняттям, яке не володіє чіткими ознаками соціальних процесів і явищ. Ця особливість сприяє і тому, що в соціально-ґуманiтарных науках термін «ґендер», можна використовувати тільки як описовий ознак, але будь який аналіз соціальних явищ, спроби створити класифікації чи [кластери С. Дацюк], на основі нечітких ознак поняття, можуть нести в собі суттєву частину суб'єктивних оцінок автора і авторів ґендерних досліджень, що визначає конструювання рiзних концепцій в науці, до лексеми – «ґендер» [Wikipedia]. З іншого, – в необхідності проведення вченими нових досліджень  «ґендера», якi систематично продукують сучасні ґендернi технології ХХІ століття,  по-друге, що існуючі дослідження феномену «ґендер» в різних областях науки, таких, як психологія, менеджмент та педагогіка, – недостатні, і вимагають більш поґлибленого наукового опрацювання та обґрунтування.

З історичної довідки про тлумачення «ґендера», можна виділити і той факт, що з кінця ХХ ст. та на початку XXI ст., дослідники визначали природу «ґендера» і його концепцію, як «маргінальний» сегмент в культурі і науці, як екзистенціальну призму Р. Мей в соціокультурній площині С. Геодакян, Н. Антонова, Р. Парк, С. Скоринiн, Н. Блохіна. І так само, як вважається, що можливість оперувати терміном «ґендер» у чомусь заангажовані, у зв'язку з рiзнополярнiсттю фундаментальних ознак і критеріїв цього поняття, i що, у наукових роботах отримувати зміст і розділяти «ґендер» тільки на «sex» і «Gе́nder» абсолютно не доречно, в зв'язку з чим, «ґендер» в академічних працях, носить тільки дескриптивний характер, який підтверджує цей випадок, але все таки, в необхіднiсті розглядати дефініцію «ґендер», як соціально-біологічний конструктивний інструмент, оскільки «ґендер» розглядається, як невід'ємна частина соціалізації людини, а ґендернi соціальні дослідження, як необхідні шляхи до формування більш повного уявлення про психологію індивіда.

Разом з тим, ґерменевтику «ґендера», слід розглядати і у площинi сучасних ґендерных відносин між усіма учасниками процесу. Як зазначає соціолог Т. Марценюк – «ґендер», а отже сучасні ґендернi відносини в полі таких досліджень – це «критерії», які ґрунтуються і вибудовуваються на певних методологічних позиціях та умовах. Такий зв'язок, вчена тлумачить не як постсоціалізовану прихильність індивідами до норм, звичаїв і визначення ґендерних ролей, а як нагальні національно-культурні реалії «ґендера»: сучасні ґендернi відносини – це відносини влади, які включають невідповідність – вбудованість в соціальні інститути. Тобто, «ґендер» – це не просто якась «роль» або «маска», яку ми граємо в залежності від нашого бажання чи не бажання. «Ґендер» – це для початку базова ідентичність, за допомогою якої, соціум позначає і позиціонує одних і інших людей, відповідно до якої очікується наша діяльність у державі, суспільстві, інституті. «Ґендеру» навчаються шляхом соціалізації, – «ґендер» конструюється на протязі всього життя, так само, як і його пізнання.  

Можна стверджувати, що позиційнi в новому українському суспільстві ґендернi відносини, все більш спорiднюють основні регулятивні сфери – освіту і політику, оскільки на даному етапі відбувається зміна пріоритетів національної освіти, що пов'язано з виникненням понять «постіндустріального» навчання, та «декомунiзацiєю» рiзних форм прихованої ґендерної дискримінації, які в більшій мірі зацікавлені і в тому, щоб сучасні студенти та громадяни, мали здатність самостійно і активно діяти, адекватно приймати рішення, ґнучко адаптуватися до мінливих умов життя. Це i призводить, до ревіталізації застарілих освітніх технологій, їх перегляду і вдосконалення. Отже, з'являється потреба у переосмисленнi та оновленнi змісту навчальних дисциплін та технологій навчального процесу у світлиннiй системi цінностей, як і в самій політиці нового утворення. Відкривати царини до збагачення освіти, якi повинні систематично доповнюватися новими процесуальними вміннями, розвитком здібності у студентів оперувати інформацією, творчим вирішенням проблем, а регенерацiю ґендерного аспекту в освіті – вважати необхідним процесом самопізнання, пов'язаного з усвідомленням суб'єктом, сукупності методів і засобів, з точки зору адекватності, їх цілям діяльності до об'єкту і результату. Необхідністю у викладі теоретичних позицій, що собою являє ґендерный феномен, який часто не піддається методологічної рефлексії, що призводить до суперечливого зміщення різних точок зору в рамках одного дослідження, і безплідним дискусіям до ґендера в наукових і емпіричних даних, одержуваних у різних «системах ґендерных координат».

Відомо і те, що зростання й інтенсифікація наукових контактів із зарубіжними вченими, накопиченого емпіричного досвіду С. Бем, К. Гілліган, Е. Маккобi, Н. Ходорів, М. Хорнер та ін., може сприяти вітчизняним дослідникам повертати і оновлювати концепції «ґендера», імплементуючи сучасні ґендернi дослідження, в рамках якого розглядаються питання, не тільки взаємодії чоловіків і жінок на рівні соціуму, але і в сім'ї, особистому життi та трудової діяльності.

До недавнього часу ґендерні дослідження вважалися «фасматоґорiчним», чи межувальним сегментом науки які розвивалися, як сегментарна і розрізнена сфера знання. Але, всупереч будь яким фасматоґорiям, останнім часом ґендерну теорію починають представляти в таких дисциплінах як: соціологія, історія, культурологія, лінгвістика, психологія, загальна і критична педагогіка [НаУКМА, 2009; ЦНТУ, 2013].

Проведений аналіз наукової та ґендерної літератури (О. Вороніна, І. Ґорошко, І. Жеребкіна, О. Здравомислова, Ґ. Тьомкіна та ін.), ґендерного підходу в освіті (С. Айвазова, O. Вороніна, Д. Ісаєв, В. Каган, І. Кльоціна, A. Мудрік, T. Попова, H. Пушкарьова, М. Сабунаєва, Б. Хасан, T. Штильова, Е. Ярска-Смирнова і ін.), ґендерних досліджень (А. Річ, Дж. Мані, С. де Бовуар, Р. Столер, Р. Кентер, Б. Ґутек, Дж. Боумен, С. Суттон, Р. Пауз, Дж. Хант, Ф. Фідлер, Е. Іґлі, Л. Мартін та ін.), розкриття психолого-педагогічних механізмів діяльності майбутнього керівника, становлення професійного і соціального партнерства (В. Бондар, М. Красовицький, Б. Жебровський, А. Бодальов, А.Журавльов та ін.), урахування та розкриття проблем формування ґендерного підходу в управлінні освітою (О. Бондаренко, Т. Кікінеджі, О. Круґлова, Л. Пампуха, Ґ. Ґончарук, С. Крисюк, В. Ґромовий, С. Оксамитна, В. Москаленко та ін.), опанування основ ґендерної культури і технологій упровадження принципів ґендерної демократії у сфері освітнього простору сучасної національної освіти (Л. Бут, Т. Ґоворун, О. Кікінежді, Я. Кічук, О. Луценко та ін.), набуття ознак теоретичної і практичної готовності до ґендерного виховання й освіті нової ґенерації підростаючого покоління (І. Кльоцина, В. Кравець, Л. Міщик, Л. Штильова та ін.), свідчить про те, що існує певна недостатність та малозабезпеченість в оновлених працях і наукових розробках, що стосуються управління освітою та сучасного менеджменту, корекцiї в теорії і практиці «ґендера», відсутність методології по підготовці ґендерно-компетентного менеджера освіти, заснованої на ґендерно-психологічних та ґендерно-педагогічних концепціях, згідно реформації освіти України.

Можна також стверджувати, що існуючий академічний вакуум у концепціях феномена це, – є новий iнверс до вiдкритої проблематики ґендера, яку не слід розуміти буквально, як примусову ґендеризацiю в освіті, а як оновлювану цільову освітню технологію, засновану на діяльнісних і компетентнiсних формах пізнання, як підвищення рівня професіоналізму дослідників, і як ревіталізацію ґендерних досліджень у вищій освіті України, якi повиннi бути в системі підготовки, та перепідготовки управлiнсько-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Розглядаючи далі концепції ґендеру потрiбно акцетувати на тому, що сьогодні, однією з невирішених дискусійних питань, є питання про те, хто більш ефективний в якості менеджера освіти – чоловік чи жінка? Хто ефективніше, компетентний менеджер або ґендерно-компетентний менеджер освіти?

Вчений Н. Вересов, вважає, що дане питання є некоректним, так як є жінки, які керують з кращим результатом ніж чоловіки, і навпаки. На його думку і жінка, і чоловік можуть бути, так і не бути ефективними керівниками, і це не залежить від статевої приналежності, але залежить від ґендерної грамотності (компетентності).

Так, ґендерна пріоритетнicть в освіті, – є важливою і залишається досі складною, і суперечливою складовою професійної підготовки студентів різних спеціальностей, але особливо гостро відчувається проблема у підготовці сучасного менеджера освіти, у зв'язку з чим, існують реальні суперечності в професійному становленні «чоловіків-менеджерів» і «жінок-менеджерів» освiтян.

Отже, актуальність ґендерного пiзнання для майбутнього ефективного менеджера в лаврах вишу, який володіє високим рівнем управлінської культури, ґендерной компетентнicтю, пояснюється ще i постiйно зростаючими вимогами до рівня професійностi в освіті, в умовах оновлення соціальної сфери і, зокрема, нацiональної української освіти. Крім того, об'єктивна необхідність в інтенсивних змінах педагогічних систем і процесів, що відбуваються в освітніх установах, зумовлюють бiльш високий рівень готовності до менеджменту, наявність управлінської свідомості, ґнучкого мислення та ґендерної чутливостi.

Як наголошується у зверненні прес-служби НАПН України до громадян держави: «Нині вітчизняна освіта повинна здійснювати системні реформи, спрямовані на досягнення високих європейських стандартів якості, впроваджувати у навчально-виховний процес сучасні педагогічні та інформаційні технології, формувати у молодого покоління професійні компетенції, здатність до неперервної самоосвіти, духовного самовдосконалення, вміння працювати в умовах ринку». У зв'язку з чим, реформуванням освіти намітилися істотні зміни в методах навчання та змісті освіти. Яскравим підтвердженням цього є спрямованість на ґуманізацію та ґуманітаризацію освіти. Змінюється роль і зміст дисциплін соціально-ґуманітарного циклу.

Під ґуманітаризацією слід розуміти систему заходів, спрямованих на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті освіти. Також, слід уточнити, що ґуманiтаризацiю необхідно розглядати, і як досвід професіонала вищої школи, що від сучасного професійного досвіду викладача і оволодіння їм тематикою ґендера, його ґендерної грамотності і компетентності, сьогодні залежить орієнтація програм і методик навчання на конкретну цілеспрямованість, і індивідуальність, створення сприятливих умов для всебічного розкриття здібностей студентів, створення ситуації успіху, поліпшення ефективності системи викладання. Такий професійний досвід педагога-професіонала, повинен виступати взірцем та прикладом у підготовці майбутнього менеджера освіти.

 З таких позицій ґуманітаризації – ґендерна парадигма, ґендерний підхід – засіб деконструкції прогалин в управліннi та менеджментi, де поступово   формується нова психологія менеджменту, вибудовуючи нову концепцію в викладаннi менеджменту у ВНЗ. Такий підхід до підготовки квалiфiкованого фахівця у ВНЗ, буде сприяти деконструкції застарілої академії менеджменту – розкриттю суб'єктивного потенціалу особистості незалежно від статі, сприяти прояву ґнучкого індивідуалізму і особливої форми світогляду,  взаємозв'язуючись з новизною і часом, розвивати позитивне осмислення проблематики ґендера, сприяти вибудовуванню нейтральної (індивідуальної) концепції до ґендерних экторів – стереотипів і упереджень, враховувати і аналізувати механізми ґендеру в менеджменті, формувати паритетні умови для максимальної самовіддачі-реалізації, та саморозвитку всіх суб'єктів педагогічного процесу не залежно від ґендерної приналежності, національності, раси, статусу, популяції.

Також, ґендерно-компетентнiсний підхід у підготовці фахівців виступає, як особистісний підхід у прояві студентами своєї ідентичності, що надає більшу свободу вибору і дозволяє бути досить варіативними, використовуючи ґуманістичні диверсифікаційні поведінкові стратеґії, бути відкритими до навчання, активно включатися у взаємини і співробітництво з іншими учасниками освітнього процесу.

Ґендерно-ґуманiтарный підхід в освіті також передбачає, збереження цілісності і здатність індивіда в критичних ситуаціях зберігати свою вільну життєву стратегію. Адже, порушення проблем цілісності людського буття – є наслідком втрати здатності до ґуманiстичного світосприйняття, яке дозволяє бачити «світ у єдності».

Ґуманiтаризацiя у парадигмi ґендерного підходу в освіті – це насамперед підхід до дійсності з точки зору чоловіка і жінки, розвиток в кожному з них цілісно-ґармоничной особистості, в той же час – це спроба побачити життя в сучасному ґендерному вимірі.

Ґуманітаризація і реалізація ґендерного підходу в професійній підготовці фахівця, відповідає ідеї демократизації суспільства, і сприяє підготовці студентів вищої школи до продуктивної діяльності в суспільстві, побудованої на принципах рівноправності в майбутньому.

Ґуманiтаризация освіти в руслі ґендерного підходу – це активна і зацікавлена участь студентів у складному педагогічному процесі, де педагогічна діяльність виступає, як діяльність та спільне подолання будь-яких труднощів в індивідуально-особистісному становленні, психологічному і суб'єктному розвитку індивіда, взаємодії інтуїції з розумом, природної обдарованості та набутих навичок  – унікальності та нестандартності.

 Спираючись на ґуманітаризацію освіти та ґендерний підхiд, обґрунтуємо необхідні інноваційні критерії впливу в підготовці майбутнього менеджера освіти:

i) c одного боку – ґендерний підхід в освіті, дозволить виявляти кризу безстатевої педагогіки та менеджменту, ремоделювати методику викладання, яка націлена на визначення шляхів виходу з критичної ситуації в руслі ґуманiтаризацiї сучасної освіти, з урахуванням індивідуальних ґендерных пріоритетів;

ii) з іншого – ґендерний підхід, як умова ґуманiтарної підготовки майбутнього фахівця, дозволить розробляти успішні теорії, стратеґії і концепції, міждисциплінарні освітні моделі, враховуючи ґендернi інтереси студентів, виявляти суттєві ґендернi проблеми в системі національної освіти та менеджментi, що ефектизує пошук нових способів їх вирішення, створювати ґнучкi умови для цілісного розвитку студентів обох статей;

iii) з третьої – ґендерний підхід в системі вищої освіти – один з необхідних методів-прийомів, обумовлений глобальними економічними і соціальними перетвореннями, який ще бiльш актуалізує сьогоднішні вимоги до ґуманитарної і компетентної підготовки майбутнього менеджера – творчої особистості, яскравої та ґнучкої, яка володіє досягненнями науки про людину та закономірності його розвитку, знайомої з кроскультурними технологіями навчання і виховання, мистецтвом спілкування, ґендерною грамотністю в структурі загальної професійної компетентності Л. Столярчук, Т. Радзивилова, – що сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної освіти на  вітчизняному та міжнародному рівні;

iiii) з четвертої – здатність студентів до рефлексії і аналiзу своєї діяльності, та реалізації власного потенціалу, підготовку до того, з чим людинi доведеться зіткнутися найближчим часом в житті, та в професійній діяльності. Бути самими собою, не боятися висловлювати себе, допускати помилки, за умови, що вони не піддаються засудженню і не отримують негативної оцінки. Реалізація ґендерного підходу в національну освіту України у руслі ґуманiтарної (ґендернiй) парадигмi, також дозволить студентам обох статей, природно розвиватися в їх жіночої/чоловічої індивідуальності, а моделювання вербальних і невербальних позитивних впливів у процесі навчання, сприятиме оволодінню і можливістю виявляти, і реагувати на будь-які прояви дискримінації за ознакою статі в майбутньому.

Згiдно з ґендерною концепцiєю яка розробляється, ґуманітаризація процесу, також полягає і на визнання професорсько-викладацьким складом прав якi навчаються – (чоловіки чи жінки, самим приймати рішення стосовно особистого життя і своєї долі.) Це передбачає вибір індивідуальних стратеґій ґендерної поведінки і взаємин, тобто прийняття ґендерного типу особистості, маскулінності (чоловік – ведучий, жінка – ведома), фемiнiнностi (жінка – ведена, чоловік – ведений), андроґiнностi (чоловічий діалоговий баланс – жіночий діалоговий баланс) – власне ґендерної ґармонiчностi, (а не запропонованої соцiалiзiрованої однополярності і домінування, ґнучких партнерських взаємовідносин заснованих на діалозі) звернені передусім до внутрішнього світу людини, та її психології.

Слід зазначити, що ґуманiтарна і компетентна підготовка менеджерів освіти, включає і «самопрезентацію» майбутнього менеджера освіти, засвоєння знань і умінь створити сприятливе враження в системi ґендерної культури, результативних навичок та досвіду, опанування необхідних ґендерних тонкощiв в управлiннi освiтою та пiдлеглими. Також, управлiнська підготовка менеджера освіти, повинна включати психологічно-методичнi концепцiї. Оскільки психологічний супровід педагогічного процесу, є найважливішим інститутом культурної соціалізації взагалі – ґендерної нормативнiсті, – це  дозволяє нам виділити основні умови, якi можуть знайти застосування у таких педагогічних та психологічних інноваціях:

i) педагогічне керівництво – передбачає допомогу, як фахівцю, так і студенту; розвиток у нього готовністi надати такого роду допомогу особам, що навчаються, у подоланні ґендерних труднощів; розвиток здатності брати на себе ініціативу і відповідальність у визначенні мети, відборі засобів та корекції діяльності (наприклад, в ґендернiй експертизі лекції, семінару, практичного заняття, презентації), ґендерному самовизначенні учнів і студентів; створення ґендерокомфортной атмосфери і доброзичливих взаємин між усіма учасниками процесу;

ii) педагогічну підтримку – полягає у спільному проектi що навчаються,  визначенні їх інтересів, нахилів, здібностей (не обмежених лише ґендерними стереотипами та упередженнями); ціннісно-цільових установок, можливостей та способів подолання труднощів у становленні (маскулінностi /фемінності), якi перешкоджають розвитку (жіночої/чоловічої індивідуальності);  вибудовування паритетних i толерантних взаємин з представниками однiєї та іншої статі;

iii) педагогічний супровід – розглядається, як створення і розвиток різнобічних умов для прийняття студентами прав і особистого вибору ґендерної стратегії (маскулінній/фемiнiннiй/андроґiннiй), що відповідає їхнім внутрішнім потребам – (жіночої/чоловічої) індивідуальності; розвиток і ставлення до чоловіка і жінки, та їх взаємовідносин, як до «цінності», а не як до «потреби»; оптимізації рішень в різних ситуаціях та особистому життєвому виборi;

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що «Gе́nder» пов'язаний зi статтю лише, як частковий випадок самого «ґендера»,але стать не належить до онтології «ґендера». Тобто, ми розуміємо стать з ґендеру, а не ґендер зi статi, і у нас є вибір: або використовувати вузьке розуміння ґендера в іманентній онтології статі, або розуміти «ґендер» як «cluster» – критерії якого не залежать від статi, но і те, і інше тлумачення вимагає наукового опрацювання та методологiчного обґрунтування. Також поняття «ґендер», стало вживатися з метою пояснення соціальних відмінностей між чоловіком і жінкою, якi виникають унаслідок їх суспільної діяльності, визначаючи особливості їх співіснування в суспільстві, та співвідношення «жіночого» й «чоловічого» в економіці, політиці, культурі, у соціальному й особистому житті, но все те, що врешті-решт визначає своєрідність соціальної поведінки представників різних статей, виправдовує їх наявну нерівність.

Отже, зміст поняття «ґендер», яке спочатку використовувалося до позначення соціальних і культурних аспектів статі, з часом збагачувалося, розвивалося, набувало внутрішніх суперечностей і методологічних тонкощів. Попросту кажучи, «ґендер» – це соціокультурні прояви статі, (сукупність соціальних репрезентацій, пов'язаних зi статтю, культурна маска статi, значення, сенс, вираження та корелят статі, або ж безпосередньо : пол у соціальному розумінні).

«Ґендер» являє собою важливий інструмент соціально-психологiчного аналізу культури й потужним інструментом боротьби з дискримінацією. Значимість ґендера i ґендерної концепції в тому, що це дає новий, інтегративний інструмент науковим дослідженням, який виявився цікавий багатьом суспільним наукам, та дозволяє проблематизувати теми, – які раніше вважалися настільки незначними, що навіть це не обговорювали на науковому рівні, а імплементація ґендерної теорії в вітчизняну освіту, не спричинить за собою кардинальнi зміни загальнонаукових эпiстем.

  

Список використаних джерел:

 

Дацюк С. Что такое ґендер и ґендерная политика? [Электронный ресурс] / С. Дацюк. – Режим доступа к ресурсу : http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2007/06/14/4419895/ 

Клецина И. Ґендерный подход в системе психологического образования, статья [Электронный ресурс] / И. Клецина. – Режим доступа к ресурсу : http://www.a-z.ru/women/texts/kletzir-e.htm

Столярчук Л. Ґендерный подход в условиях непрерывного образования [Электронный ресурс] / Л. Столярчук. – Режим доступа к ресурсу : https://cyberleninka.ru/article/n/gendernyy-podhod-v-usloviyah-nepreryvnogo-obrazovaniya

Антонова Н. В. Антонова философия и социология. Маргинальность как результат ґендерной детерминации жизненного пространства человека [Электронный ресурс] / Н. В. Антонова. – Режим доступа к ресурсу : https://cyberleninka.ru/article/n/marginalnost-kak-rezultat-gendernoy-determinatsii-zhiznennogo-prostranstva-cheloveka

Від освіти залежить майбутнє України // Педагогічна газета. – 2014. – Березень (№ 3 (235). – С. 1.

Скорынин С. Л. Феномен маргинальности в современном российском обществе : автореф. дис. … канд. философ. наук : 03.00.11 / С. Л. Скорынин. – М., 2009. – 22 с.

Парк Р. Э. Человеческая миграция и маргинальный человек / Р. Э. Парк // Социальные и гуманитарные науки за рубежом. Сер. 11. Социология. – 1998. – № 2. – С. 1б7–176.

Вересов Н. Н. Психология управления : учеб. пособие / Н. Н. Вересов. – М. : МПСИ, 2001. – 224 с.

Введение в ґендерные педагогические исследования : кол. моногр. / под общ. ред. Л. И. Столярчук. – Волгоград, 2009. – 356 с.

Ґендерая педагогика и психология : учеб. пособие / под ред. О. И. Ключко. –Саратов : Мордов. ун-т, 2005. – 156 с.

Геодакян В. А. Теория дифференциации полов в проблемах человека // Человек в системе наук. М., 1989. С. 171-189.

Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопросы психологии. 1996. No 1. С. 131—Антонова Н.В. Личностная идентичность и общение современного педагога // Вопросы психологии. 1997.

Parke RD Gender differences and similarities in parenting In Kline KK & Wilcox WB (Eds.), Gender and parenthood: Natural and social scientific perspectives (New York: Columbia University Press, 2013)

Блохина Н. А. Понятие гендера: становление, основные концепции и представления [Электронный ресурс] // Летняя школа "Общество и гендер". Рязань, 2003. URL: www.gender-cent.ryazan.ru/blohina.htm (дата обращения: 31.03.2011).

Посилювати реальний інноваційний вплив на освіту і все суспільство // Педагогічна газета. – Квітень (№ 4 (236). – 2014. – С. 1.

Егорова Л. С. Гендерный подход в менеджменте : учеб. пособие / Л. С. Егорова, С. М. Степанова. – Иваново, 2002. – 100 с.

Мэй Р. Открытие Бытия / Д. Мэй. – М. : Ин-т Общегуманит. исслед., 2004. – С. 49.

Фролов С. С. Социология : учебник для вузов / С. С. Фролов. – М. : Наука, 1994. – 256 с.

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : схвалено Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013

Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. С. 20.

Кон И. Пол и ґендер. Заметки о терминах [Электронный ресурс] / И. Кон // Центр гендер. медицины. – Режим доступа :  http://www.gendermed.ru/public/36-gender.html.

http://protestirui.ru/index.php?Itemid=76&id=40&option=com_content&task=view

Бем С.Л. Линзы ґендера: Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / Сандра Лившиц Бем. – М.: «Российская политическая энциклопедия», 2004. – 336с.

Берн Ш.М. Гендерная психология / Ш.М. Берн. – СПб.: Нева, 2001. – 320с.

Клецина И.С. Психология ґендерных отношений: Теория и практика / И.С. Клецина. – СПб.: Алетейя, 2004. – 408с. МАТЕРІАЛИ ХІІІ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

Stoller R. Sex and Gе́nder: on the Development of Masculinity and Femininity. N.Y., 1968.

McIntosh M. Der Begriff «Gе́nder» // Argument. Bd. 190. Berlin, 1991. S. 845-860; Oakley A. Sex, Gе́nder and Society. L., 1972. P. 16.

Уэст К., Циммерман Д. Создание ґендера // Труды СПбФ ИС РАН. Ґендерные Тетради. Вып. 1. СПб., 1997.

Goffman E. Gender Display // Studies in Anthropology of Visual Communication. 1976. Vol. 3. P. 69-77

Butler J. Gе́nder Trouble. Feminism and the Subversion of  Identity. N.Y. – L., 1990. P. 2, 6.

Harding S. The Science Question in the Feminism. L., 1986; Idem. Feminism and Methodology. Indiana, 1987

cм. об этом: Гурко Т.А. Социология пола и ґендерных отношений // Cоциология в России. М., 1998. С. 175; термин часто используется в исторических исследованиях, см., например: Гончаров Ю.М. Русское купечество как социально-половой тип (к вопросу о социальной специфике гендерного порядка) // Ґендерная история: pro et contra. Межвузовский сборник дискуссионных материалов и программ. СПб., 2000. С. 51-63.

Силласте Г.Г. Социогендерные отношения в период социальной трансформации России // Социологические исследования. 1994.  №  3

Lorber J. Paradoxes of Gе́nder. N.Y., 1994. P. 290

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80

[Т. Марценюк, 2017] https://ua.boell.org/uk/2017/04/20/gender-dlya-vsih-viklik stereotipam

 

 

Сайт создан с Mozello - самым удобным онлайн конструктором сайтов.

 .