Сприяння гармонійному розвитку особистості дітей та молоді на засадах ґендерної рівності лежить у сфері компетенції освітніх організацій і вимагає відповідної психологічної готовності їх керівників до впровадження ґендерного підходу в управління освітньою організацією, що ґрунтується на формулі здорової ґендерної реалізації: кожна людина має свої переваги незалежно від статі і мусить їх реалізувати, не прагнучи підмінити собою особу іншої статі або стати нею, щоби здобути схвалення оточуючих відповідно до їх ґендерних установок і стереотипів. 

       Разом з тим на даний момент діяльність освітніх організацій часто ґрунтується на ґендерній диференціації що, на нашу думку, можна пояснити наявністю таких основних суперечностей щодо реалізації ґендерної політики в галузі освіти: між безперечними змінами культурних і соціальних стереотипів маскулінності / фемінінності, послабленням поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей та, водночас, досить усталеними позиціями освітян – представників обох статей у ґендерних питаннях;  між зростанням інтересу до ґендерної проблематики та відсутністю єдиної концепції ґендерного підходу в освіті, що забезпечить подолання ґендерної асиметрії в освітній галузі, побудову її на засадах ґендерної рівності; 

між єдиними суспільними вимогами до професійної діяльності управлінців і персоналу освітніх організацій загалом, та наявними від  між існуючими ґендерними відмінностями суб’єктів навчально-виховного процесу та низькою орієнтацією керівників, їх врахування в практиці управління; 

між існуючими жорсткими ґендерними стереотипами та упередженнями в освітній практиці та недостатньою розробленістю методів їх усвідомлення, осмислення та корекції; 

між необхідністю встановлення паритетних, партнерських стосунків між всіма суб’єктами освітнього процесу та ґендерною асиметрією останнього; 

між об’єктивною потребою у формуванні ґендерної компетентності освітян та недостатньою розробленістю психолого-педагогічних засад забезпечення даного процесу через його багатомірність і міждисциплінарність;  

між необхідністю урахування ґендерної проблематики в процесі післядипломної педагогічної освіти й зосередженням працівників інституцій післядипломної педагогічної освіти на оновленні професійних знань, умінь, навичок управлінців без достатнього урахування ґендерного аспекту діяльності педагогічних працівників. 

     Все це утруднює реалізацію ґендерного підходу в практику управління освітніми організаціями, унеможливлює особистісний розвиток всіх суб’єктів навчально-виховного процесу на засадах ґендерної рівності.

Rud A.S. 2000-2015 , Mariupol-Toronto, ©