«Father-friendly»: як за кордоном заохочують татусів

Є чимало країн, у яких декретна відпустка для батька досить специфічно закріплена на законодавчому рівні — молодих татусів просто зобов’язують певну кількість часу провести з малюком, зберігаючи за ними робоче місце й виплачуючи 100% заробітної плати.

Чи не найбільш прогресивною в цьому плані є Швеція. Із 480 днів відпустки по догляду за дитиною 60 обов’язково мусить узяти батько, інакше ці дні просто не зарахують, а родина отримає менші виплати. Решту часу в декреті батьки можуть поділити між собою на власний розсуд.

Норвегія свого часу стала таким собі «першопрохідцем» у справі «paternityleave». Декрети для тата тут запровадили ще в 1994 році. Нині ж тато й мама можуть провести в декреті по 14 тижнів. Крім того, у батьків є 18 тижнів оплачуваної відпустки, які вони можуть поділити між собою.

Велика Британія пропонує батькам провести з малечею 50 тижнів. При цьому мама повинна залишатися з дитиною тільки в перші 14 днів після пологів, а потім батьки можуть змінювати один одного або опікуватися дитиною разом. Упродовж 37 тижнів вони отримують 90% зарплати, решта відпустки не оплачується.

У Німеччині декретна відпустка триває три роки. Із 2006 року нею офіційно може скористатися тато. Допомога по догляду за дитиною виплачується впродовж року в розмірі 65-67% від заробітної плати. Якщо обоє батьків вирішили піти в декрет, тоді до згаданого терміну додається ще два місяці.

У Польщі оплачувана декретна відпустка триває рік. Перші 14 тижнів призначені лише для жінок, після цього можна «помінятися» з татом. При цьому два тижні відпустки по догляду за дитиною призначені лише для чоловіків.

У Португалії тата зобов’язали няньчити дитину щонайменше впродовж п’яти днів в оплачуваній декретній відпустці. Не хочеш? Тоді доведеться заплатити штраф.

В Іспанії, якщо жінка провела з дитиною обов’язкові шість тижнів і виходить на роботу, чоловік може її замінити, провівши в декретній відпустці до десяти тижнів. При цьому батькові виплачується 100% зарплати.

Ісландія пропонує татусям отримати три місяці відпустки по догляду за дитиною нарівні з жінкою. Протягом цього часу їм виплачується допомога в розмірі 80% від середнього заробітку. Таким чином, у перші місяці життя дитини поруч перебувають і мама, і тато. Крім того, у батьків є ще одна загальна відпустка, розрахована на три місяці. Але тут уже треба вирішувати, хто буде сидіти з дитиною, а хто вийде на роботу.

У Японії чоловіки можуть перебувати в декреті цілий рік. За даними The Economist, упродовж останніх 20 років близько 70% японських жінок припиняли свою кар’єру після народження першої дитини, тому уряд вирішив на законодавчому рівні дати можливість чоловікам виховувати дітей, якщо жінка збирається працювати.

Суперечлива статистика

Відповідаючи на запити у Державному підприємстві «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики» повідомили, що станом на 1 січня 2017 року допомогу при народженні дитини в Україні отримували 1 315, 5 жінок та 18,5 тис. чоловіків. Аналізувати ці цифри й робити якісь категоричні висновки насправді дуже складно, адже йдеться лише про допомогу при народженні дитини. Бо ж необов’язково батько, який отримує допомогу, насправді пішов у декрет та опікується дітьми. Або навпаки — багато чоловіків няньчать дітей, не оформлюючи декрет.

Міжнародний кадровий портал hh.ua у грудні 2016 року проводив опитування, у якому взяли участь 715 жінок із різних регіонів України, що ходили в декретну відпустку впродовж останніх 5 років. Як показало опитування, далеко не всі жінки можуть розраховувати на допомогу родичів, а тим більше — на допомогу чоловіка. У більшості випадків (54%) мама, яка вирішила продовжити кар’єру, віддає малюка в ясла або дитячий садок. Двом із п’яти опитаних доглядати за дитиною допомагають бабусі й дідусі. Лише 15% респондентів відповіли, що, коли мама вийшла на роботу, вихованням займався батько. І ще стільки ж довірили свою дитину няні.

__________________________________________________________________

«85% українців уважають нормою, коли чоловік сидить у декретній відпустці. Для більшості це обґрунтовано, якщо дохід жінки вищий, ніж дохід її чоловіка. Третина опитаних упевнені, що чоловік може займатися вихованням дитини замість жінки, якщо цього хочуть обоє з подружжя. Цікаво, що серед чоловіків тих, хто вважає ці причини поважними, менше, ніж серед жінок. Проте, на думку чоловіків, рішення піти в декрет здається більш обґрунтованим у випадку, якщо чоловік — батько-одинак. У варіанті «Інше» думки респондентів розділилися. Одні вважають, що рівне право ходити у відпустку з виховання дитини мають обоє батьків. Інші наполягають, що в перші роки життя постійний контакт із матір’ю важливіший, ніж перебування із батьком», — резюмували в Дослідницькому центрі кадрового порталу.

До речі

«Натрапляєш на людей, які й самі, виявляється, сиділи з дітьми. Один професійний баскетболіст учив свою десятилітню доньку підтягуватися на турніках, коли сидів у декреті», — розповів Чапай.

Читайте також: Уривок із книги «Тато в декреті» Артема Чапая

                                  Загроза стати «бракованим самцем?»

Чому українські чоловіки не поспішають іти в декрет? Причини у всіх, звісно, можуть бути різними, проте є одна дуже поширена. Мова йде про ставлення суспільства до тата, який надміру опікується дітлахами, «відрікшись» при цьому від традиційної ролі «добувача». Одна справа, якщо це просто на вихідних пройтися з візочком по району й ловити на собі захоплені погляди жінок. Мовляв, от молодець, поки дружина відпочиває, вирішив дитину вигуляти. І зовсім інакше сприймається батько, який відмовився на певний час від роботи-кар’єри, щоб займатися дітьми. Таких чоловіків не розуміють, із них кепкують, їм співчувають і навіть засуджують. А це, погодьтеся, аж ніяк не сприяє підвищенню самооцінки та знищує будь-яку мотивацію приділяти дітям максимальну кількість часу.

Тут хочу навести лише один приклад. Відома українська блогерка Настя Мельниченко нещодавно опублікувала в Facebook пост, який дуже промовисто демонструє ставлення суспільства до ролі чоловіка-батька.

«Доросла людина, нездатна себе забезпечити — жалюгідна. Доросла людина, яка може потенційно розглядатися як батько дитини (а підсвідоме саме так оцінює сексуальних партнерів, хочемо ми цього чи ні), і яка не може забезпечити 3-4 людини впродовж років трьох, доки жінка відходить від пологів — відбраковується. Отака проза життя. Це не продажність, це еволюційна психологія. Жінка на пару років “випадає” з продуктивного життя, і їй треба захищене гніздо і дітей, які мають що їсти. Самець, нездатний цього забезпечити — це бракований самець. Із точки зору нашої підсвідомості, звісно. Ви можете скільки завгодно жалітися на всесвітню несправедливість, але доки жінка народжує і потребує для цього чоловіка — так буде», — переконує експертка Анастасія Мельниченко, про це вона писала на своїй сторінці у Фейсбук.

Як бачимо, за такого розвитку подій говорити про переваги перебування в декреті для чоловіка не доводиться.

Проте, якщо тато зумів абстрагуватися від набридливих стереотипів і все ж таки зважився піти в декрет (чи принаймні визначився з пріоритетами та проводить багато часу зі своїми дітьми), то тут перед ним постає ще одна проблема. Мова про цілковиту відсутність уявлення про рівноправне батьківство в Україні. І тут ідеться не лише про законодавчий рівень. Усе велике починається з малого. Наприклад, мають бути рівні умови по догляду за дитиною як для мами, так і для тата. Погодьтеся, складно заохотити чоловіка міняти дитині підгузки, якщо спеціальні пеленатори навряд чи можна надибати в чоловічій вбиральні будь-якої середньостатистичної кав’ярні. У цьому контексті згадується історія про американського актора Ештона Катчера, який кілька років тому поскаржився, що в США у чоловічих вбиральнях ніколи немає пеленальних столиків.

 Американці відреагували миттєво, засвідчивши свою підтримку Катчерові та обурюючись тим, що для татусів не створили умов для комфортного догляду за малюком. А тепер спробуйте уявити собі котрогось із українських акторів у подібній ролі, а також відповідну реакцію суспільства. Якось поки не дуже виходить, правда ж?..

Отар Довженко, журналіст, тато трьох дітей:

Пропаганда свідомого батьківства до лампочки людям, які  думають про те, чим завтра нагодувати своїх дітей, тому всі  ці розмови радше стосуються забезпеченої меншості. По -  друге, мені несимпатична ідея морального тиску на батьків із  метою довести їм, що вони роблять щось неправильно.  Кожна родина, як відомо, щаслива чи нещаслива у свій  унікальний спосіб, і якщо в людини над душею стоятиме  суспільство, яке засуджуватиме її за те, що вона проводить з дитиною замало часу, результатом буде лише більша кількість нещасливих, озлоблених і закомплексованих людей.

Показувати позитивний приклад — так. Ганити тих, хто не відповідає шаблону, — ні. По-третє, є установи або середовища, які зберігають і поширюють консервативний підхід до батьківства: медицина, освіта і церква. 

   «А де ваша мама?» — це перше, що чує батько в лікарні, коли приводить туди дитину. Якраз тут громадські організації, активісти могли би щось змінити, працюючи системно та пропонуючи нові підходи.

http://povaha.org.ua/

AleksanDerRud- Mariupol ua- Canada ca 2017©